ВЕБІНАР «ПРЕЦЕДЕНТНИЙ ТЕКСТ ЯК ВАЖЛИВИЙ СКЛАДНИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ»
09.03. 2026
03 березня 2026 року у межах засідання кафедри технологій навчання, охорони праці та інклюзивної освіти БІНПО відбувся вебінар «Прецедентний текст як важливий складник формування національно-мовної особистості».
Спікерка заходу: Кучеренко Ірина Анатоліївна, професорка кафедри технологій навчання, охорони праці та інклюзивної освіти, докторка педагогічних наук, професорка.
Прецедентний текст – це еталонний текст, основними ознаками якого є особлива значущість для нації. Прецедентний текст засвідчує культурне надбання нації й інтелектуальну повноту розвитку особистості. Прецедентний текст добре знайомий усім членам національної спільноти, і звернення до нього багаторазово поновлюється під час комунікації. Основні джерела прецедентних текстів: тексти художньої літератури, релігійні тексти, усна народна творчість, вислови відомих людей, цитати, епіграфи тощо. Використання прецедентних текстів відбувається через їхні символи – прецедентні висловлювання, прецедентні імена, прецедентні ситуації та ін.
Прецедентні тексти належать до феноменів, що є своєрідними еталонами культури, матеріальними виявами ментальності народу. Прецедентні тексти як національне надбання є символом, що передає культурний досвід, одиницею осмислення й усвідомлення людських цінностей крізь призму мови за допомогою культурної пам’яті. Прецедентний текст характеризується ціннісним смисловим підтекстом, інваріантом сприйняття, системою смислів, що відображається в когнітивної базі і словниковому запасі мовців як представників нації.
Прецедентними текстами українського народу є, наприклад, такі: «Ще не вмерла Україна» (П. Чубинський, М. Вербицький), «Заповіт», «Садок вишневий коло хати» (Т. Шевченко), «Енеїда», «Наталка Полтавка» (І. Котляревський), «Лебеді материнства» (В. Симоненко), «Два кольори» (Д. Павличко), «Пісня про рушник» (А. Малишко) та ін.
Український прецедентний текст – це наш генетичний код, виражений вербально. Прецедентний текст як основа суспільного дискурсу є засобом єднання та ідентифікації нації, одиницею осмислення людських цінностей крізь призму мови за допомогою національно-культурної пам’яті.
