У ЛЮТОМУ ЗИМА ВПЕРШЕ З ВЕСНОЮ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ
02.02. 2024
Сучасна українська назва лютий відповідає своїм значенням давнім назвам морозів у цей місяць: сердитих і тріскучих, уїдливих і жорстоких, лютих. Протягом тривалого часу лютий мав форму лютень, яка навіть у словниках XIX – початку XX ст. фіксується першою паралельно з назвою лютий. Лютий – єдина назва прикметникової форми поміж усіх сучасних українських найменувань місяців.
Ось яке синонімічне багатство назв витворила українська нація для одного місяця (лютого) протягом багатьох тисячоліть свого існування: мічень, крутень, бокогрій, лютень, сніжень, зимобор, криводоріг, межень, казибрід, казидорога! А в іще сивішу давнину – лютий, лютиць, травиць-стеблиць (кінчається трава, сіно), чурець-рідиць (бо болото рідке).
Понад півтора десятка назв! А ми скільки знаємо? Збагачуймо ж своє мовлення! Відродімо наші давні назви, синонімічні наймення лютого! Не даймо їм зникнути!
Лютий – другий місяць року у григоріанському календарі, має 29 днів у високосні і 28 днів – у звичайні.
Назву «лютий» цьому місяцю дали люті морози, які сковують землю і води. Лютий має люту вдачу. Його супроводжують пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети. Про це свідчать і попередні назви місяця: «крутень», бо крутила віхола над селами і полями; «зимобор», бо зима з літом бореться; «громник», бо могли прийти перші громи. Ще називали цей місяць: «казибрід», коли природа казиться, скаженіє, лютує; «криводоріг», «межень», бо проходить межа між зимою та весною). Колись казали: «Лютневий сніг весною пахне».
Лютий – найкоротший місяць року. Чому ж така доля випала сáме лютому, наймолодшому місяцеві зими, другому (в наш час) місяцеві року? Як відомо, у глибоку давнину у багатьох народів рік, згідно із сонячним колодарем, мав неоднакову кількість днів: у римлян, напр., 355, єгиптян – 365. Щоб уніфікувати цю розбіжність, Юлій Цезар на 46 році до н. е. за допомогою астронома Созігена запровадив т. зв. юліанський календар, котрий мав 365 днів і 6 годин. Через кожні 4 роки «набігав» зайвий день, який долучали до останнього місяця року. Ним був лютий. Так утворилося поняття високосний рік.
Але й ця система виявилася недосконалою. Щороку залишалися поза обліком 11 хвилин і 14 секунд, котрі через кожні 128 років утворювали додатковий день. А це заважало чітко прогнозувати релігійні свята. Тоді папа римський Григорій XIII 1582 року (на той час неточність уже становила 10 днів) запропонував перенести літочислення з 5 на 15 жовтня, а за вікові високосні роки вважати лише ті, в котрих число сотень ділиться на 4 (напр., 1600, 2000). Таким чином, середня тривалість року у григоріанському календарі довша за справжню лише на 26 секунд. Цим літочисленням ми й користуємося по сьогодні. Отака історія з останнім місяцем зими.
Назва лютий закріпилася за місяцем у кінціці XIX сторіччя. Цей місяць завше мав люту вдачу. В лютому характерні пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети. Про це свідчать і давні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою й весною). Інші народні назви лютого: лютень, бокогрій…
Втім, для лютого в Україні характерна часта зміна синоптичних процесів, які й призводять до різких коливань температури повітря. А вже із середини лютого починається повільне зростання температури.
У багатьох народів, зокрема у стародавніх римлян, останній місяць зими завершував річний цикл. Не випадково Овідій писав: «Дивно, чому новий рік починається в холоднечу? Хіба не краще започатковувати його світлою і сонячною дниною?». Тому римляни річний відлік починали з березня, а лютий вважали останнім місяцем року. Звідси й латинська назва «фебруаріс», себто «очищення». Цією назвою користується більшість европейських народів. Втім, березнем починали рік колись і ми, русичі, поки не стали запобігати перед чужим і переймати його, забуваючи рідне…
Крім офіційної, у багатьох краях України побутували, а почасти й нині існують свої, діалектні, назви, означені образним світобаченням. Усі вони відбивають сувору й норовисту вдачу цього місяця: сніжень, крутень, зимобор, лютень, криводоріг, бокогрій, межень... Яків Головацький зафіксував у західноукраїнських говірках і такі назви: казибрід, казидорога: од лексичного «казитися», цебто впадати в лють, скаженіти; саме це означення найповніше відтворює природну вдачу лютого.
Традиційно з лютим пов’язано чимало звичаїв, обрядів, сподіванок і… несподіванок. З останнім місяцем зими у хліборобів завершувався і традиційний зимовий перепочинок. Селяни готувалися до нового хліборобського сезону: вивозили гній на поля, перевіряли схожість зерна, лаштували сільськогосподарський реманент.
НАРОДНЕ МУДРОСЛІВ’Я ПРО ЛЮТИЙ
Лютий багатий снігом, а квітень – водою.
Лютий сильний хуртовиною.
Ой і лютий місяць лютий, ще спитає, як ти взутий!
В лютому багато инею на деревах – буде багато меду.
Для гарного кота і в лютому – березень.
Як у лютому аукнеться, так восени відгукнеться.
В лютому зима з весною вперше зустрічається.
Хуртовини та завірюхи під лютий полетіли.
У лютого два друга: мороз і в’юга.
Лютий зиму видуває, а березень ламає.
Лютий і теплом приголубить, і морозом віддубасить.
Лютий три години дня додасть.
Лютий якщо морозом не візьме – то всі дороги замете.
