ЛИПЕНЬ – ЗЕНІТ ЛІТА, ЙОГО ЕКВАТОР, МАКІВКА, ВЕРШИНА

01.07. 2023

Липень (лат. Julius – «місяць Юлія (Цезаря)», букв. – «кучерявий») – сьомий місяць року, розташований між червнем і серпнем. Має 31 день. У Стародавньому Римі, де рік починався з березня, липень був п’ятим місяцем, і називали його римляни «квінтіліс», що означає «п’ятий».

Свою сучасну латинську назву місяць отримав у 45 році до нашої ери на честь відомого римського диктатора Юлія Цезаря, день народження якого припадав саме на цей місяць.

А на Русі у липня було відразу кілька народних назв. Наприклад, наші предки називали його косень, страдник, дощовик, громовик. У цьому місяці дозрівало багато овочів, ягід і фруктів.

Липень – дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.

Більш правдоподібним і логічним є пояснення походження назви місяця ЛИПЕНЬ від староруського слова ЛІПИЙ, що означає гарний. Згадаймо «Слово о полку Ігоревем…» – «Не ЛІПО лі ни братиє…». А також сучасне – ЛІПШИЙ, ЛІПШЕ. Липа ж зацвітає в Україні-Русі на початку червня. В староримському календарю липень був п’ятим місяцем року (що до реформи Юлія Цезаря розпочинався з березня). Тому липень спочатку називався Quintilis (від лат. quintus – п’ять). Згодом, він був названий на честь першого римського імператора Юлія Цезаря, який в цей місяць народився.

Липень віддавна вважався порою сінокосу. До речі, у західних регіонах України й дотепер липень дуже часто називають «косень» або «сінокіс». Ця важка, однак дуже важлива робота колись перетворювалась на цілий обряд. У поле виїжджали не лише чоловіки, але й жінки і діти. Чоловіки обирали поміж собою найбільш вправного косаря – отамана, який керував всім процесом косовиці, і до кінця Петрівки, тобто, до початку жнив з цією працею намагалися впоратись. Якщо робота затягувалася через якісь причини, люди починали побоюватись голодного року.

Липень – зеніт літа, його екватор, маківка, вершина. Давні календарі подають регіональне «білень» – від пори, коли найкраще вибілювалося полотно, «грозовик» і «дощовик» – від періоду активних гроз і злив. На західноукраїнських землях широко вживалася народна назва «косень», «косець» та «сінокіс» – від пори заготівлі сіна. Адже початок місяця збігається з масовою косовицею сіна на всій території України.

Народні прикмети на липень:

Дощ у липні йде не там, де чекають, а там, де жнуть.

Збив сіносірник пиху, що ніколи на нари лягти.

Липень блискавки кидає, дуби калічить.

Липень відходить з грозами.

Липень з туманами – осінь з дощами.

Липень – краса літу, середина цвіту.

Липень – літу маківка, року середина.

Липень – маківка літа, грудень – шапка зими.

Липень на двір заглянув – пора серпи зубрити.

Літо добре всім, але вершина літа важка.

Літо на зиму працює: липень збирає, а зима з’їдає.

Мужика годує не сокира, а липнева робота.

Ночі зоряні в липні – буде багато грибів.

Роса липнева, як сльоза: нею ліс вмивається, з нічкою прощається.

Хто в липні спеки боїться, тому зимою нема чим погрітися.

У липні води відро – грязі ложка.

У липні на дворі пусто, та на полі густо.